Добавлено спустя 48 секунд:
Добавлено спустя 2 минуты 40 секунд:
А на вигляд Аліса була звичайнісінька дівчинка, років на дванадцять, волосся в неї було світле, коротко підстрижене, очі голубі, ноги довгі, все як у людей, навіть трохи засмагла, хоч у квітні ще рано засмагати.
Юлька знала про Алісу ще одну таємницю, але нікому про це не сказала. Учора ввечері, хоч Алісі ще не дозволили вставати, вона пробувала втекти з лікарні. В лікарняній піжамі, коли все стихло, вона тихенько підвелася з ліжка й пішла до дверей. У палаті вони з Юлею були удвох — третю дівчинку післявчора виписали. Юля ще не спала. Вона спитала:
— Ти куди, Алісо?
— Зараз вернуся.
Але Юля відчула, що щось негаразд. І сказала:
— Тобі ж уставати не дозволяли,
— Я вернуся, — пообіцяла Аліса.
— Слухай, — мовила Юля, котра відзначається проникливістю, — Якщо ти вирішила втекти, то неодмінно застудишся. На вулиці дощ і майже нуль градусів.
— Я й не думаю тікати, — сказала Аліса і вийшла в коридор.
Але в коридорі вона відразу наткнулася на чергову сестру. Юля чула, як вони там розмовляють. Потім Аліса вернулась назад і лягла.
— Не вдалося? — спитала Юля.
— Не вдалося.
— Я ж тобі казала. Та й куди б ти пішла?
— Я знаю.
— Нічого ти не знаєш. Тобі ж памороки забило. Застудилась би й залягла на місяць.
